Молитва

⁵Адже один є Бог і один Посередник між Богом та людьми – Людина Ісус Христос,

²Ви прагнете – і не маєте, вбиваєте й заздрите – і не можете осягнути. Ворогуєте і воюєте. Не маєте, тому що не просите;

⁷Просіть – і дасться вам; шукайте – і знайдете; стукайте – і відчинять вам. … ¹¹Тож якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати вашим дітям, то наскільки більше ваш Небесний Отець дасть добра тим, які просять у Нього?

⁸Почувши голос Господа Бога, Який ходив у саду в час денної прохолоди, Адам і його жінка сховалися від Господа Бога серед дерев раю. ⁹Тоді покликав Господь Бог Адама, і запитав його: Де ти? ¹⁰Той відповів Йому: Я почув Твій голос у саду, – і злякався, бо я нагий, тому й сховався. ¹¹Промовив до нього Бог: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти з того дерева, з якого Я наказав тобі не їсти?

⁸Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Очистіть руки, грішники, і очистіть серця, двоєдушні.

⁸Цей народ [наближається до Мене своїми устами], губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; ⁹та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей.

⁸Нехай книга цього Закону не відходить від твоїх уст; роздумуй над ним удень і вночі, щоб докладно дотримуватись усього, що написано в ньому. Лише тоді ти матимеш успіх у всіх твоїх справах і діятимеш розважливо.

⁸І коли взяв книгу, чотири істоти й двадцять чотири старці впали перед Агнцем, маючи кожний гусла і золоті посудини, повні ладану: вони – молитви святих.

⁷Я приведу на Мою святу гору і порадую їх у Моєму Домі молитви. Їхні всепалення та їхні жертви будуть приємними на Моєму жертовнику, – адже Мій Дім буде названий Домом молитви для всіх народів.

¹³і каже їм: Написано: Мій дім буде названий домом молитви, ви ж робите його печерою розбійників.

¹⁶Хіба не знаєте, що ви – храм Божий, і що Божий Дух живе в вас? ¹⁷Якщо хто нищить Божий храм, того знищить Бог, адже Божий храм святий, а ним є ви.

²У молитві будьте постійні, перебуваючи в ній з подякою.

⁷Та наблизився всьому кінець. Тому будьте мудрі й ревні в молитвах!

¹⁴Усі вони з жінками, з Марією, матір’ю Ісуса, та Його братами перебували однодушно в молитві [й благанні].

²Скликавши громаду своїх учнів, дванадцятеро сказали: Не годиться нам, облишивши Боже Слово, прислуговувати при столах. ³Виберіть, брати, з‑поміж вас сімох надійних мужів, сповнених [Святого] Духа та мудрості, й ми поставимо їх на це служіння. ⁴Ми ж постійно перебуватимемо в молитві та служінні слова!

¹Він розповів їм притчу, що треба завжди молитися і не занепадати духом,

¹⁷невпинно моліться,

¹¹Дізнавшись про підписаний указ, Даниїл пішов до свого дому, вікна якого в його горішній кімнаті були відкриті в бік Єрусалима, і тричі на день він схилявся на коліна і молився, прославляючи свого Бога, як він зазвичай робив і до цього.

³⁵А вставши вранці, ще вдосвіта, Він вийшов і попрямував у пустинне місце й там молився.

²²І юрба напала на них, а воєводи, подерши на них одяг, наказали бити їх палицями. ²³Тож завдавши їм багато побоїв, посадили у в’язницю, давши вказівку в’язничному сторожеві пильно їх охороняти. ²⁴Він, діставши таку вказівку, засадив їх до внутрішньої темниці й забив їхні ноги в колодки. ²⁵Опівночі Павло й Сила, молячись, співом прославляли Бога, а в’язні слухали їх. ²⁶Раптом стався великий землетрус, аж порушилася основа в’язниці; враз повідчинялися всі двері, і з усіх поспадали кайдани.

⁴⁵І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей. ⁴⁶І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися. ⁴⁷А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам‑один на суходолі.

⁵І коли молитеся, не будьте, як ті лицеміри, котрі люблять молитися в синагогах і, стоячи на перехрестях широких вулиць, щоби показатися людям. Запевняю вас: вони одержують свою нагороду. ⁶Ти ж, коли молишся, ввійди до своєї кімнати і, замкнувши свої двері, помолися до свого Отця в тайні, – і твій Отець, Який бачить і таємне, віддасть тобі [явно].

²³Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті.

³Якщо хмари наповнюються водою, то вони зливаються на землю дощем, – і куди би дерево не впало, на південь чи на північ, воно лежатиме на тому місці, куди те дерево впало.

¹²Поміркувавши, він прийшов до дому Марії, матері Івана, прозваного Марком. Тут зібралося багато людей; вони молилися.

⁵Коли закінчилися дні нашого перебування, ми вирушили й пішли; нас супроводжували всі з жінками та дітьми аж за межі міста. Схилившись на березі на коліна, помолилися.

⁸Тому я хочу, щоби чоловіки молилися на кожному місці, здіймаючи чисті руки – без гніву та сумніву.

²³І того дня Мене не проситимете нічого. Істинно, істинно кажу вам: чого тільки попросите від Отця в Моє Ім’я, – дасть вам. ²⁴Дотепер в Моє Ім’я ви не просили нічого. Просіть – і отримаєте, щоб ваша радість була повна.

¹³І що тільки попросите в Моє Ім’я, те й зроблю, щоби прославився Отець у Сині. ¹⁴Коли Мене про щось попросите в Моє Ім’я, – Я те зроблю.

⁹Тому Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені, ¹⁰аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і земних, і підземних;

¹⁹Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,

¹⁴І це та відвага, яку маємо до Нього, що коли чогось попросимо згідно з Його волею, Він вислуховує нас! ¹⁵А коли знаємо, що слухає нас, – чого б тільки ми не попросили, – то знаємо, що одержуємо те, чого просили в Нього.

⁷Якщо ж будете перебувати в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, то чого б тільки забажали, просіть – і станеться вам.

²⁶Пригадай Мені, і поміркуємо разом, – може скажеш щось у своє виправдання?!

¹Він розповів їм притчу, що треба завжди молитися і не занепадати духом, ²кажучи: В якомусь місті був один суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. ³Була в тому місті й вдова, яка приходила до нього й говорила: Захисти мене від мого супротивника! ⁴А він певний час не хотів, та згодом сказав собі: Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся, ⁵але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не надокучала мені! ⁶І промовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя. ⁷То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, які кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них?

²³Запевняю вас, що коли хто цій горі скаже: Зрушся і кинься в море, – і не буде сумніватися у своєму серці, але буде вірити, що станеться згідно зі сказаним, – то так і буде йому. ²⁴Тому Я кажу вам: Все, про що молитесь і просите, – вірте, що одержите, і сповниться вам.

⁶Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають.

⁷Молячись, не говоріть багато, як ті язичники, бо думають, що завдяки своїй багатомовності будуть вислухані.

⁶Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри. ⁷Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа, ⁸адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.

²⁰дякуючи завжди і за все Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа,

¹²І як входив Він до одного села, зустріли Його десять прокажених мужів, які стали здалека. ¹³Вони піднесли голос, гукаючи: Ісусе, Наставнику, помилуй нас! ¹⁴Побачивши їх, Він сказав: Підіть і покажіться священикам! І сталося так, що коли вони йшли, – очистилися. ¹⁵Один з них, побачивши, що видужав, повернувся, прославляючи Бога гучним голосом, ¹⁶упав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; це був самарієць. ¹⁷У відповідь Ісус сказав: Хіба не десять очистилося? А де ж дев’ять? ¹⁸Не здогадалися повернутися, щоб віддати славу Богові, а тільки цей чужинець? ¹⁹І сказав Він йому: Підведися і йди; твоя віра тебе спасла.

¹⁸за все дякуйте, бо це Божа воля в Ісусі Христі щодо вас.

⁴³І хоч я говорив вам це, та ви мене не послухали. Ви знову пішли всупереч Господньому велінню і посміли підніматись на гору. ⁴⁴Та виступили проти вас аморейці, які мешкали на тому нагір’ї. Вони погналися за вами, як роблять бджоли, і громили вас від Сеіру й аж до Горми. ⁴⁵Повернувшись, ви плакали перед Господом, але Господь вже не слухав вашого волання і не звернув на вас уваги.

¹⁸Якби я виношував у своєму серці беззаконня, Господь мене не почув би.

²Ні! Це ваші провини відділили вас від вашого Бога, і ваші гріхи закрили від вас Його обличчя так, що Він не чує.

⁹Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він вірний і праведний, щоб простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності.

⁹Хто відхиляє своє вухо, аби не прислухатися до Закону, того і молитва огидна.

²²і чого тільки попросимо, одержимо від Нього, оскільки зберігаємо Його заповіді й робимо те, що Йому до вподоби.

¹⁴але якщо Мій народ, який носить Моє Ім’я, впокориться й почне молитися, шукаючи спілкування зі Мною; якщо відвернеться від своєї дороги зла, то Я почую в небесах, прощу їхні гріхи, й оздоровлю їхню землю.

²⁵І коли ви стоїте на молитві, прощайте, коли маєте щось проти когось, щоб і ваш Отець Небесний простив вам ваші провини. ²⁶[Коли ж ви не прощаєте, то й ваш Отець Небесний не прощатиме вам ваших провин].

¹⁶Тому визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного, щоби зцілитися, бо має велику силу ревна молитва праведного.

⁷Так само чоловіки: живіть зі своїми дружинами в порозумінні, поводячись, немов з тендітною вазою, сповненою жіночості, виявляючи їм шану як співспадкоємцям благодаті життя, щоб не було перепон для ваших молитов.

²³Отже, якщо принесеш свій дар до жертовника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, ²⁴залиши там свій дар перед жертовником, піди спершу помирися зі своїм братом, а тоді вже приходь і принось свій дар.

³просите й не одержуєте, бо не на добро просите, а щоб розтратити на ваші пристрасті.

²³Але надходить час, – і вже тепер він є, – коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників.

³Помилуй мене, Боже, задля милості Своєї і з великого Свого милосердя зітри мої беззаконня.

⁶Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові. ⁷І мир Божий, який перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі.

⁷Покладіть на Нього всі ваші турботи, бо Він дбає про вас.

⁴¹Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне.

³⁰Як би один міг гнати тисячу, або двоє могли змусити до втечі десять тисяч; коли б Той, Хто є їхньою Скелею, не видав їх і Господь не залишив їх?

²⁰Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!

⁵Отже, Петра стерегли у в’язниці. А ревна молитва за нього підіймалася від Церкви до Бога.

¹⁹Знову запевняю вас: коли двоє з вас на землі погодяться просити про будь‑яку річ, яку лише просять, буде їм дано від Мого Отця Небесного.

²³Запевняю вас, що коли хто цій горі скаже: Зрушся і кинься в море, – і не буде сумніватися у своєму серці, але буде вірити, що станеться згідно зі сказаним, – то так і буде йому.

⁶А Петро сказав: Срібла й золота не маю, але що маю, те й даю тобі: в Ім’я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи! ⁷І, взявши його за праву руку, підвів його. Відразу ж зміцніли його стопи й суглоби. Підскочивши, він встав і почав ходити. ⁸Тож ввійшов з ними в храм, ходив і підскакував, хвалячи Бога.

¹²Адже наша боротьба не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього [віку], з піднебесними духами злоби.

¹⁸Вона робила це багато днів. Тож надокучило [це] Павлові, і він, обернувшись, сказав духові: Наказую тобі Ім’ям Ісуса Христа – вийди з неї! І він вийшов у той же час.

²⁹Або як може хтось увійти в дім сильного й пограбувати його майно, коли раніше не зв’яже сильного? І лише тоді його дім пограбує.

²Як хто говорить мовами, той говорить не людям, а Богові, бо ніхто не розуміє; він же духом говорить таємне. … ⁴Хто говорить мовами, той збудовує себе, а хто пророкує, той збудовує Церкву. … ¹⁴Адже коли молюся мовою, молиться мій дух, а мій розум без плоду. ¹⁵Як же тоді бути? Помолюся духом – помолюся і розумом; заспіваю духом – заспіваю і розумом.

²⁰Ви ж, улюблені, збудовуйте себе вашою найсвятішою вірою, моліться у Святому Дусі.

²¹Сталося ж, коли хрестився весь народ, і коли Ісус, також хрестившись, молився, – розкрилися небеса, ²²і Дух Святий у тілесному вигляді, як голуб, зійшов на Нього, і почувся голос із неба: Ти – Мій Улюблений Син, у Тобі Моє уподобання.

¹⁴Ісус повернувся в силі Духа до Галилеї. Чутка про Нього розійшлася по всій околиці.

³²А як звечоріло, коли вже зайшло сонце, поприносили до Нього всіх хворих і біснуватих. ³³І все місто зібралося перед дверима. ³⁴Тож Він оздоровив багатьох хворих на різні недуги, і вигнав численних бісів, але бісам не давав говорити, бо знали Його, [що Він – Христос]. ³⁵А вставши вранці, ще вдосвіта, Він вийшов і попрямував у пустинне місце й там молився.

¹⁵Однак чутка про Нього розійшлася далеко, і сходилося багато людей, щоби послухати й оздоровитися [в Нього] від своїх недуг. ¹⁶А Він відходив у пустинні місця і молився.

¹²Сталося тими днями, що Він вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога. ¹³А коли настав день, Він покликав Своїх учнів, вибравши з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами:

²⁸Через вісім днів після цих слів Він узяв Петра, Івана і Якова та піднявся на гору помолитися. ²⁹І сталося, що під час молитви вигляд Його обличчя змінився, а Його одяг став білим та блискучим.

⁴¹А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився, ⁴²промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя! ⁴³З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили. ⁴⁴Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю. ⁴⁵Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку. ⁴⁶І сказав їм: Чому спите? Встаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.

⁴¹Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене. ⁴²Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, – аби повірили, що Ти Мене послав!

¹Після цих слів Ісус підвів очі до неба й сказав: Отче, прийшов час. Прослав Свого Сина, щоби [Твій] Син прославив Тебе. … ⁹Я за них благаю, – не за світ благаю, але за тих, кого Ти Мені дав, бо вони Твої;

²³Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що їм говорили первосвященики і старші. ²⁴Ті, коли почули, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: Владико [Боже], Ти, Котрий створив небо й землю, море й усе, що в них!

¹⁷Ілля був людиною з подібними до нас нахилами, та помолився молитвою, аби не було дощу, й дощу не було на землі три роки й шість місяців. ¹⁸І він помолився знову, – і небо дало дощ, а земля зростила свій урожай.

¹⁰і, страждаючи душею й гірко плачучи, вона стала молитись до Господа. ¹¹Вона дала обітницю, говорячи: Господи Саваоте, якщо Ти дійсно звернеш увагу на недолю Твоєї слугині, та якщо не забудеш мене; якщо згадаєш Твою слугиню і даси Своїй слугині нащадка чоловічої статі, то я віддам його Господу на весь вік його життя, і бритва не торкатиметься його голови. … ²⁰Далі відбулося так: завагітнівши, Анна в належний час народила сина й назвала його Самуїлом, сказавши: Я випросила його в Господа.

⁹Ябец був найславнішим серед своїх братів. Його матір дала йому ім’я Ябец, говорячи: Я народила його в муках. ¹⁰Ябец молився до Бога Ізраїлю, говорячи: О якби Ти, дійсно, поблагословив мене та поширив мої межі! Нехай би Твоя рука підтримувала мене, й охороняла від усякого лиха, щоб я не страждав! І Бог дав Ябецу те, чого він просив.

¹⁶Іди, збери всіх юдеїв, які знайдуться в Сузах, й оголосіть заради мене піст, – протягом трьох діб не їжте і не пийте ні вночі, ні вдень; я також зі своїми служницями так само будемо постити, після чого я піду до царя, хоча й це суперечить законові. Тож, якщо маю загинути, то загину!

²У той час я, Даниїл, був у жалобі три тижні буквальних днів. ³Улюбленої їжі я не їв, а м’яса та вина навіть не брав у рот. Я не намащувався пахощами аж до закінчення трьох тижнів-днів.

¹¹Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник; ¹²я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. ¹³А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного! ¹⁴Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, – буде понижений, а хто себе понижує, – піднесений буде!

¹⁶Коли ж постите, не будьте такими, як лицеміри, які сумують, виснажують свої обличчя, щоби показати людям, що постять. Запевняю вас, що вони вже одержують свою нагороду. ¹⁷Ти ж, коли постиш, намасти голову свою і вмий обличчя своє, ¹⁸аби постити не напоказ людям, але таємно – своєму Отцеві; і твій Отець, Який бачить таємне, віддасть тобі явно.

³й говорячи: Чому, коли ми постимось, Ти не бачиш; ми упокорюємо наші душі, а Ти не знаєш? Так ви ж у дні вашого посту залагоджуєте власні бажання і пригноблюєте ваших працівників! ⁴Ви поститесь, аби довести свою правоту, сваритесь і у злості навіть б’єте інших. Ви не поститесь, щоб того дня ваш голос було чути на небесах угорі. ⁵Хіба Мені до вподоби такий піст, – день, коли людина себе упокорює, схиляючи, як очеретина, свою голову, і стелячи веретище та попіл? Невже ви це називаєте постом, – приємним для Господа днем? ⁶Ось який піст Я визнаю: розбий кайдани несправедливості, розв’яжи мотуззя ярма, відпусти пригноблених на свободу, – розірвавши кожне ярмо!

¹⁶Давид благав Бога за дитину; Давид постив, зодягнувшись у вереття, а прийшовши до дому, лежав цілу ніч на землі. ¹⁷Коли підійшли до нього старійшини його роду, щоб підвести його з землі, він не захотів підніматись, і нічого з ними не їв. ¹⁸Так сталося, що на сьомий день дитина померла. Але Давидові слуги боялися йому повідомити, що хлопчик помер, мовляв: Ось, поки ще дитина була живою, ми вмовляли його, але він не слухав, то як можемо йому повідомити, що хлопчик помер, адже він може вчинити з собою щось погане.

¹²Тоді він промовив до мене: Не бійся, Даниїле! Адже з першого дня, коли ти вирішив зрозуміти, упокорившись перед своїм Богом, твої слова були почуті, і з приводу твоїх слів я прийшов. ¹³Володар перського царства протистояв мені двадцять один день, але Михаїл, перший з верховних владик, – прийшов мені на допомогу, коли я залишився з царями Персії.

²Як служили вони Господу й постили, Святий Дух сказав: Відділіть Мені Варнаву та Савла на діло, на яке Я покликав їх.