Послух

²⁸Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. І прийшовши до першого, сказав: Сину, іди попрацюй сьогодні у винограднику! ²⁹Той же у відповідь сказав: Не хочу! Та пізніше, розкаявшись, пішов. ³⁰Підійшовши до другого, сказав так само. А той у відповідь промовив: Я іду, пане, – але не пішов. ³¹Котрий із двох виконав волю батька? Кажуть: Перший! Промовляє до них Ісус: Запевняю вас, що митники й розпусниці випереджають вас до Царства Божого.

¹⁹Якщо ви забажаєте і послухаєтесь, то будете споживати блага землі.

²⁶Отже, я пропоную вам сьогодні благословення і прокляття. ²⁷Благословення, якщо будете дотримуватися Заповідей Господа, вашого Бога, які я вам сьогодні переповідаю. ²⁸А прокляття, якщо не будете дотримуватися Заповідей Господа, вашого Бога, і звернете з дороги, яку я вам сьогодні вказую, і підете за іншими богами, яких ви не знаєте.

¹⁸Тож закарбуйте ці мої слова у своєму серці й у своїй душі. Прив’яжіть їх як знак на своїй руці, нехай вони будуть також пов’язкою над вашими очима. ¹⁹Повторюйте їх своїм дітям, розмовляючи про них, коли ти перебуватимеш у своєму домі, та йдучи дорогою, лягаючи і встаючи. ²⁰Напиши їх на одвірках свого дому та на своїх воротах,

¹²Бережіться, брати, щоби часом не було в когось з вас лукаве серце, повне невірства, щоб відступити від Живого Бога, ¹³але потішайте себе щодня, доки ще «сьогодні» триває, щоб не закам’янів дехто з вас через підступність гріха.

²⁵не залишаймо своїх зібрань, як то деякі ввели у звичку, але заохочуймо один одного, і тим більше, чим більше бачите, що наближається день.

¹Пісня при наближенні до Храму. Псалом Давида Я зрадів, коли мені сказали: Ходімо до Господнього Дому!

²⁰Сину мій, будь уважний до моїх слів, прихиливши своє вухо до моєї мови. ²¹Нехай ці слова не відходять з-перед твоїх очей, – зберігай їх у своєму серці. ²²Бо вони є життям для того, хто їх знаходить, й здоров’ям для всього його тіла. ²³Понад усе, що лише зберігаєш, бережи своє серце, тому що з нього б’ють джерела життя.

²³Все [мені] можна, але не все на користь. Усе [мені] можна, але не все будує.

³³Не давайте себе обманути: погане товариство псує добрі звичаї.

²⁴Не товаришуй з гнівливим, і з людиною запальною не спілкуйся, ²⁵щоб ти, бува, не перейняв його звички і не поставив капкана на власну душу.

²¹Сину мій, шануй Господа і царя, а з бунтівниками не спілкуйся, ²²бо зненацька прийде від них лихо, – погибель від їх обох хто передбачить?

²назустріч йому вийшов ясновидець Єгу, син Ханані, й сказав цареві Йосафату: Хіба можна допомагати нечестивцю і по-дружньому ставитись до тих, котрі ненавидять Господа? Через це над тобою тяжіє Господній гнів.

⁴Перебувайте в Мені, а Я – у вас. Як галузка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде на виноградній лозі, так і ви, якщо не будете перебувати в Мені. ⁵Я є Виноградна Лоза, ви – галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого. ⁶Хто в Мені не перебуває, буде відкинений геть, мов та гілка, і всохне; їх збирають і кидають у вогонь, і вони згорають. ⁷Якщо ж будете перебувати в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, то чого б тільки забажали, просіть – і станеться вам.

²⁴А хто зберігає Його заповіді, той у Ньому перебуває, а Він – у ньому, а що Він у нас перебуває, дізнаємося від Духа, Якого Він нам дав.

⁵А хто дотримується Його слова, в тому Божа любов справді є досконалою. З цього пізнаємо, що ми в Ньому.

³З того дізнаємося, що ми Його пізнали, якщо дотримуємося Його заповідей.

³Бо це любов до Бога – дотримуватися Його заповідей! А Його заповіді не тяжкі.

²¹Хто має Мої заповіді та виконує їх, той Мене любить. А хто Мене любить, того любитиме і Мій Отець, і Я любитиму його, і з’явлюся йому Сам.

²⁴[Отже] те, що ви почули від початку, нехай воно у вас перебуває. Якщо у вас перебуватиме те, що ви почули від початку, то й ви перебуватимете в Сині та в Отці.

²¹Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі. ²²Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе. ²³Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя в дзеркалі: ²⁴тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він. ²⁵А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач‑забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.

⁸Нехай книга цього Закону не відходить від твоїх уст; роздумуй над ним удень і вночі, щоб докладно дотримуватись усього, що написано в ньому. Лише тоді ти матимеш успіх у всіх твоїх справах і діятимеш розважливо.

¹Блаженний чоловік, який не бере участі у раді нечестивих, не стає на дорогу грішників і не сидить у зборищі кепкунів, ²але він насолоджується Господнім Законом, і над Його Законом він роздумує вдень і вночі. ³Він буде, як дерево, посаджене біля потоків води, яке приносить свій плід у належну пору і листя якого не в’яне. В усьому, що тільки він робить, матиме успіх.

¹⁷Якщо це знаєте, то ви блаженні, коли це виконуєте.

²⁹О, якби ж то їхнє серце завжди було таким! Аби вони боялися Мене і дотримувалися всіх Моїх Заповідей, щоб їм та їхнім дітям повіки було добре!

⁶Милосердям і правдою здійснюється викуплення від гріха, і страх Господній допоможе оминути зло.

⁵Тож тепер, якщо уважно будете прислухатися до Мого голосу і дотримуватись Мого Заповіту, то будете Моєю особливою власністю з-поміж усіх народів. Адже вся земля Моя.

¹⁰Вірний у найменшому – і у великому вірний; несправедливий у найменшому – і у великому несправедливий.

¹⁰Якщо в день недолі ти виявився слабким, то твоя сила незначна.

¹⁷І не вливають нового вина до старих бурдюків, тому що бурдюки розірвуться – і вино розіллється, і бурдюки пропадуть, але вливають нове вино в нові бурдюки – і те й інше зберігається.

¹²Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його.

²²Тоді Самуїл промовив: Хіба Господу приємніші всепалення і жертви, ніж послух Господньому слову? Запам’ятай: Послух кращий за жертву, й покірливість краща за баранячий жир! ²³Адже непокірність (бунт) – такий же гріх, як чаклунство, а свавілля, – як злочин ідолопоклонства. За те, що ти відкинув Господнє слово, то й Господь відкинув тебе, щоб ти не був царем.

¹¹Я шкодую, що призначив царем Саула, адже він відвернувся від Моєї дороги й не виконує Моїх повелінь. Відчувши внутрішню гіркоту та гнів, Самуїл цілу ніч молився до Господа.

²²Відкинувши його, Він поставив їм царем Давида, якому засвідчив і сказав: Знайшов Я Давида, сина Єссея, людину Мого серця, – він виконає всі Мої наміри!

³²Стримана людина краща за хоробру, і хто володіє собою, сильніший від того, хто завойовує міста.

⁶Він відплатить кожному згідно з його вчинками: ⁷тим, хто настирливістю в добрих ділах шукає слави, честі й нетління, – вічне життя, ⁸а сварливим і тим, хто противиться правді, але віддається неправді, – лють і гнів.

³Виберіть, брати, з‑поміж вас сімох надійних мужів, сповнених [Святого] Духа та мудрості, й ми поставимо їх на це служіння.

¹⁷і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних – до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

³Між ними всі ми колись жили в пожадливостях нашого тіла, виконуючи волю тіла та думок, були від природи, як і інші, дітьми гніву,

³Петро сказав: Ананію, як це так, що сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа й приховати частину вартості поля? ⁴Невже воно не твоє було? Хіба продане не було в твоїй владі? Навіщо ти поклав це діло у своє серце? Ти ж сказав неправду не людям, а Богові!

⁵І [диявол], повівши Його [на високу гору], показав Йому на мить усі царства світу, ⁶і сказав Йому диявол: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передано, і я, кому тільки хочу, тому й даю її; ⁷отже, коли Ти поклонишся переді мною, то все це буде Твоїм! ⁸А Ісус у відповідь сказав йому: [Іди геть від Мене, сатано!] Написано: Господу, Богові своєму, поклонятимешся і Йому одному служитимеш!

⁴Бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна завдяки Богові, щоби знищити твердині; ми руйнуємо задуми ⁵та всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання; ми підпорядковуємо кожний задум на послух Христові;

²І не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням [вашого] розуму, щоб ви пізнавали, що є Божа воля: добре, приємне і досконале.

¹⁴А тверда їжа – для дорослих, які мають вироблені звичкою почуття розрізняти добро і зло.

⁷бо він такий, як його думки. Їж і пий, – каже він тобі, – але серце його не з тобою.

¹⁷Усе це я кажу й свідчу в Господі, щоб ви більше не були, як [ті] язичники, які ходять у марноті свого розуму, ¹⁸маючи затьмарену свідомість, вони відчужені від Божого життя через їхнє незнання, через закам’янілість їхніх сердець. ¹⁹Вони стали нечутливими, піддалися розпусті, щоб у нестримності чинити всяку нечистоту. ²⁰Але ви не так пізнали Христа, ²¹оскільки ви чули Його і в Нього навчилися, – адже істина в Ісусі, – ²²то треба, щоб ви відкинули стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих пожадливостях, ²³аби ваш розум оновлювався духом, ²⁴щоб ви зодягнулися в нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини.

¹⁶Теперішнього часу Господь, твій Бог, наказує тобі виконувати ці постанови та закони. Тож дотримуйся і виконуй їх усім своїм серцем і всією своєю душею.

³⁸Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною! ³⁹І, пройшовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти. ⁴⁰Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? ⁴¹Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне. ⁴²Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля.

¹Тоді Дух повів Ісуса в пустелю, аби диявол Його випробовував. ²І Він, постивши сорок днів та сорок ночей, зрештою зголоднів. ³І підійшов до Нього спокусник, і сказав: Якщо Ти – Син Божий, скажи, щоби це каміння стало хлібом.

²⁷Привівши, вони поставили їх у синедріоні. І первосвященик запитав їх, ²⁸кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це Ім’я? А ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цього Чоловіка? ²⁹Та Петро й апостоли у відповідь сказали: Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей!

¹Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливо. ²Шануй свого батька та матір – така перша заповідь з обітницею, – ³щоб тобі було добре і щоб ти був довголітній на землі. ⁴А ви, батьки, не дратуйте своїх дітей, а виховуйте їх у послусі та вченні Господа.

⁵¹І пішов Він з ними, і прибув у Назарет, і слухався їх. А Його мати зберігала всі ті слова у своєму серці. ⁵²А Ісус набував мудрості, віку та благодаті – в Бога і в людей.

⁵Раби, слухайтеся земних панів зі страхом і тремтінням, у простоті вашого серця, як Христа; ⁶не служіть тільки про людське око, як ті підлабузники, але як раби Христа: виконуйте Божу волю щиро, ⁷охоче служіть, як Господу, а не як людям. ⁸Знайте, що кожний одержить від Господа відповідно до того, що зробив доброго, – чи він раб, чи вільний.

¹⁸Слуги, із повним страхом коріться панам не тільки добрим та лагідним, а й прикрим.

⁹Раби щоб корилися в усьому своїм панам, аби їм догоджали, не перечили, ¹⁰не крали, але постійно виявляли всіляку добру відданість, щоб у всьому були прикрасою вчення нашого Спасителя – Бога.

¹⁷Тож скажи нам, як Ти вважаєш: чи належить давати податок кесареві, чи ні? ¹⁸Знаючи їхнє лукавство, Ісус сказав: Навіщо випробовуєте Мене, лицеміри? ¹⁹Покажіть Мені податкову монету! Вони принесли Йому динарій. ²⁰А Він каже їм: Чий це образ і напис? ²¹Відповідають: Кесаря! Тоді Він каже їм: То кесареве віддайте кесареві, а Боже – Богові!

¹³Отже, підкоріться всякій людській владі задля Господа, – чи цареві, як володареві, ¹⁴чи правителям, як від Нього посланих, аби карати злочинців і хвалити тих, хто чинить добро. ¹⁵Оскільки така Божа воля, щоб вони добрими вчинками приборкували неуцтво немудрих людей, ¹⁶як вільні, – котрі не використовують свободу як прикриття для зла, – але як раби Божі. ¹⁷Шануйте всіх, любіть братерство, бійтеся Бога, поважайте царя.

¹Кожна людина нехай кориться вищій владі, бо немає влади, яка не була б від Бога, а чинні [влади] встановлені Богом. ²Хто противиться владі, противиться Божій постанові; хто противиться, той накликає на себе осуд. ³Правителі страшні не для добрих діл, а для злих. Хочеш не боятися влади? Роби добро – і матимеш від неї похвалу. ⁴Правитель – Божий слуга, він тобі на добро. А якщо зло робиш, бійся, бо не даремно він носить меч. Він є Божим слугою, який відплачує покаранням тому, хто чинить зло. ⁵Йому треба коритися не тільки з огляду на його гнів, а й заради власної совісті. ⁶Тому ви й податки платите, бо вони – слуги Божі, які саме за цим і стежать.

¹Отже, насамперед прошу, щоби звершувати молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, ²за царів і за всіх, хто при владі, щоб нам жити тихим і спокійним життям – в усякій побожності та чистоті. ³[Бо] це добре і до вподоби нашому Спасителеві, Богові, ⁴Який бажає, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини.

⁵Також і ви, молодші, коріться старшим; та й усі виявляйте покору один до одного, адже Бог гордим противиться, а покірним дає благодать.

¹⁷Слухайтеся ваших наставників, підкоряйтеся їм, тому що вони дбають про ваші душі, оскільки мають дати звіт. Хай же вони роблять це з радістю, а не із зітханням, адже це для вас не корисне.

²²Дружини, [коріться] своїм чоловікам, як Господу, ²³адже чоловік є голова дружини, як Христос – Голова Церкви, Він же – Спаситель тіла. ²⁴Як Церква кориться Христові, так і дружини – чоловікам у всьому. … ³³Тож кожний з вас нехай любить свою дружину, як себе самого, а дружина нехай боїться свого чоловіка.

³Хочу, щоб ви знали, що Христос є головою для кожного чоловіка, для жінки голова – чоловік, а голова Христа – Бог.

⁷Так само чоловіки: живіть зі своїми дружинами в порозумінні, поводячись, немов з тендітною вазою, сповненою жіночості, виявляючи їм шану як співспадкоємцям благодаті життя, щоб не було перепон для ваших молитов.

¹Так само дружини: підкоряйтеся своїм чоловікам, аби і деякі з тих, хто не кориться Слову, були й без Слова полонені поведінкою дружин, ²побачивши ваше чисте життя у пошані.

⁵Адже так колись і святі жінки, котрі надіялися на Бога, прикрашали себе тим, що підкорялися своїм чоловікам. ⁶Так, Сарра слухалася Авраама, називаючи його паном, а ви – її діти, якщо робите добро і не боїтеся жодного залякування.

²¹підкоряючись одне одному в Христовому страху.

⁵Також і ви, молодші, коріться старшим; та й усі виявляйте покору один до одного, адже Бог гордим противиться, а покірним дає благодать. ⁶Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас підняв свого часу.

²доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однодушні й однієї думки. ³Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе. ⁴Нехай кожний дбає не про себе, а про інших.

¹³Він визволив нас від влади темряви та переніс до Царства Свого улюбленого Сина, ¹⁴в Якому маємо викуплення [Його кров’ю], прощення гріхів. ¹⁵Він – образ невидимого Бога, первородний усього творіння. ¹⁶В Ньому створене все, що на небі й на землі, – видиме й невидиме, – чи престоли, чи панування, чи начала, чи влади, – все через Нього і для Нього створене. ¹⁷Він – раніш усього, і все існує в Ньому. ¹⁸Він є Головою тіла – Церкви. Він – початок, первонароджений з мертвих, щоб у всьому Він мав першість.

¹¹Він і поставив одних апостолами, інших пророками, ще інших благовісниками, а тих – пастирями та вчителями, ¹²щоби приготувати святих для справи служіння, для збудування Христового тіла, ¹³аж поки всі досягнемо єдності віри й пізнання Божого Сина, досконалого змужніння, міри зрілості – повноти Христа; ¹⁴щоб ми не були більше малими дітьми, які хитаються і захоплюються всяким вітром вчення, людською підступністю, лукавством, що вводить в оману,

¹²І коли в чужому ви не були вірні, то хто вам дасть ваше?

⁶Ісус пішов з ними. Коли вже був недалеко від дому, сотник послав [до Нього] друзів, щоб сказали йому: Господи, не трудися, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах; ⁷тому я не вважав себе гідним прийти до Тебе. Але скажи слово – і видужає мій слуга. ⁸Адже і я людина підвладна, і воїнів маю підлеглих; кажу одному: Іди, – і він іде, а іншому: Прийди, – і він приходить, а рабові своєму: Зроби це, – і він робить.

⁷Тож підкоріться Богові, протидійте дияволові, й він утече від вас.

¹⁰Ісус зробив так, як сказав йому Мойсей, і вступив у бій з Амалеком. А Мойсей, Аарон і Хур піднялися на вершину гори. ¹¹І коли Мойсей підіймав свої руки, то перемагав Ізраїль, а коли він опускав свої руки, то перемагав Амалек. ¹²Але руки для Мойсея стали важкими. Тому вони взяли камінь, поклали перед Мойсеєм, і він на ньому сів. Аарон та Хур підтримували його руки, – один з одного боку, а другий з іншого, – так що його руки залишались непорушними аж до заходу сонця. ¹³За цей час Ісус вістрям меча повністю розгромив Амалека й усіх його людей.

⁹Тоді Самуїл узяв одне ягня, яке ще годується молоком, і повністю приніс його на всепалення Господу. Після цього Самуїл заволав до Господа щодо Ізраїлю, і Господь йому відповів. ¹⁰Якраз тоді, коли Самуїл приносив всепалення, филистимці наблизились, щоб воювати з Ізраїлем. У той момент Господь загримів над филистимцями гучним розкотистим громом, чим викликав серед них переполох, й вони зазнали від Ізраїлю цілковитої поразки. … ¹³Отак филистимці були упокорені, й більше не наважувались навіть наближатися до Ізраїльського кордону. З того часу Господня караюча рука тяжіла над филистимцями протягом усього життя Самуїла.

⁷А Господь так відповів Самуїлові: Прислухайся до голосу народу та до всього, що вони тобі кажуть, адже не тебе вони відкинули, але вони знехтували Мною, аби Я не був їхнім царем.

⁴Я поставлю над ними пастирів, які пастимуть їх, – вони вже більше не житимуть у страху, не жахатимуться і не загубляться, – говорить Господь.

¹Кожна людина нехай кориться вищій владі, бо немає влади, яка не була б від Бога, а чинні [влади] встановлені Богом. ²Хто противиться владі, противиться Божій постанові; хто противиться, той накликає на себе осуд. ³Правителі страшні не для добрих діл, а для злих. Хочеш не боятися влади? Роби добро – і матимеш від неї похвалу. ⁴Правитель – Божий слуга, він тобі на добро. А якщо зло робиш, бійся, бо не даремно він носить меч. Він є Божим слугою, який відплачує покаранням тому, хто чинить зло.

¹Промовляючи далі, Господь сказав Мойсеєві: ²Вважай! Я назвав по імені Бецалеїла, сина Урії, онука Гура з племені Юди. ³Я сповнив його Божим Духом, мудрістю, розумінням і хистом у кожному ділі, ⁴щоб здійснювати проекти, працюючи з золотом, сріблом, міддю, ⁵а також в обробці коштовних каменів для оздоблення та в обробці дерева, мистецьки здійснюючи усякі вироби. ⁶Я даю для допомоги йому Оголіява, сина Ахісамаха з племені Дана. Кожному мудрому серцем Я дав розуміння, щоб вони зробили все, що Я тобі заповів.

⁵Також і ви, молодші, коріться старшим; та й усі виявляйте покору один до одного, адже Бог гордим противиться, а покірним дає благодать. ⁶Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас підняв свого часу.

¹⁷Слухайтеся ваших наставників, підкоряйтеся їм, тому що вони дбають про ваші душі, оскільки мають дати звіт. Хай же вони роблять це з радістю, а не із зітханням, адже це для вас не корисне.

⁶Тоді сказав Йонатан до свого слуги-зброєносця: Давай підберемось до передового загону тих необрізаних. Може Господь щось зробить для нас! Адже Господу не важко визволяти через багатьох чи лише через кількох осіб! ⁷А зброєносець відповів йому: Роби все, що вважаєш за потрібне. Вирушай, а я за твоїм бажанням піду з тобою!

¹²Просимо вас, брати: шануйте тих, хто працює між вами, наставлені над вами в Господі, й тих, хто напоумлює вас; ¹³виявляйте до них велику любов за їхню працю. Майте мир між собою.

¹⁷А пресвітери, які добре керують, хай удостояться подвійної честі, особливо ті, які працюють у слові й навчанні.

¹⁴Блаженні ті, хто випере свій одяг, щоб мати право на дерево життя і ввійти брамами до міста.

⁴Перебувайте в Мені, а Я – у вас. Як галузка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде на виноградній лозі, так і ви, якщо не будете перебувати в Мені. ⁵Я є Виноградна Лоза, ви – галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого. ⁶Хто в Мені не перебуває, буде відкинений геть, мов та гілка, і всохне; їх збирають і кидають у вогонь, і вони згорають.

¹⁹Чи віриш ти, що один Бог? Добре робиш! Але й біси вірять і тремтять. ²⁰О, марна людино! Чи ж не хочеш зрозуміти, що віра без діл не дає плоду?

¹⁹Бо як непослухом однієї людини багато стали грішними, так і послухом Одного багато стануть праведними.

²⁹О, якби ж то їхнє серце завжди було таким! Аби вони боялися Мене і дотримувалися всіх Моїх Заповідей, щоб їм та їхнім дітям повіки було добре!

²³У відповідь Ісус сказав йому: Якщо хто любить Мене, той буде виконувати Моє слово; і Мій Отець любитиме його, і Ми прийдемо до нього, і зробимо оселю в ньому.

⁴Хто каже, що пізнав Його, а заповідей Його не дотримується, той неправдомовець, і в ньому немає правди.

²⁹Той, Хто послав Мене, є зі Мною; [Отець] не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!

⁹А патріархи позаздрили Йосифові й продали його в Єгипет. Та з ним був Бог ¹⁰і визволив його від усіх утисків, дав йому мудрість і милість перед фараоном, царем єгипетським, і той поставив його правителем над Єгиптом і над усім своїм домом.

¹⁴Ви – друзі Мої, якщо чините те, що Я заповідаю вам.

²¹Наш батько Авраам хіба не з діл оправдався, коли приніс свого сина Ісаака на жертовник? ²²Хіба не бачиш, що віра діяла разом з його ділами, і віра стала досконалою через діла? ²³І здійснилося Писання, що каже: Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому за праведність, і був названий Божим другом!

¹⁰Якщо будете зберігати Мої заповіді, то перебуватимете в любові Моїй, так само, як Я, зберігши заповіді Мого Отця, перебуваю в Його любові. ¹¹Це Я сказав вам, щоб Моя радість перебувала у вас і щоб ваша радість була повною.

²²і чого тільки попросимо, одержимо від Нього, оскільки зберігаємо Його заповіді й робимо те, що Йому до вподоби.

⁷Тож підкоріться Богові, протидійте дияволові, й він утече від вас.

²⁸А прокляття, якщо не будете дотримуватися Заповідей Господа, вашого Бога, і звернете з дороги, яку я вам сьогодні вказую, і підете за іншими богами, яких ви не знаєте.

¹⁵Однак, якщо ви не будете слухатись Господнього голосу й почнете противитись наказам Господа, то Господня рука буде спрямована проти вас, як була проти ваших батьків.

⁶Та більшу дає благодать, через те й говорить: Бог гордим противиться, а покірним дає благодать.

¹²Адже очі Господні – на праведних, а Його вуха звернені до їхньої молитви; обличчя ж Господнє проти тих, хто робить зло!

⁶Хай ніхто з вас не піддається обманові марних слів, бо через це Божий гнів приходить на неслухняних синів.

²І якщо слово, сказане ангелами, було непохитним, і кожний переступ та непослух отримали справедливу відплату, ³то як ми уникнемо її, коли знехтуємо таким великим спасінням? Воно мало початок у проповіді Господа і було підтверджене нам тими, хто почув.

⁸в полум’яному вогні, що дає відплату тим, хто Бога не знає і не слухається Євангелії Господа нашого Ісуса.

¹Кожна людина нехай кориться вищій владі, бо немає влади, яка не була б від Бога, а чинні [влади] встановлені Богом. ²Хто противиться владі, противиться Божій постанові; хто противиться, той накликає на себе осуд.

⁸Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, й до смерті хресної. ⁹Тому Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені,

¹⁹Тому, царю Агрипо, я не став чинити опір небесному видінню,

²³Адже я прийняв це від Господа і вам передав: що Господь Ісус тієї ночі, коли був виданий, узяв хліб,

¹⁵Коли ж Бог, Який вибрав мене з утроби моєї матері й покликав Своєю благодаттю, уподобав ¹⁶об’явити через мене Сина Свого, щоб я благовістив Його між язичниками, – я не став того часу радитися з тілом і кров’ю ¹⁷і не пішов у Єрусалим до тих, які переді мною були апостолами, але я пішов у Аравію і знову повернувся в Дамаск.

¹⁸Це веління передаю тобі, сину Тимофію, згідно з пророцтвами, які раніше були дані про тебе, аби ти, згідно з ними, боровся доброю боротьбою,

¹⁵Як звелів Господь Мойсеєві, Своєму слузі, і як Мойсей заповів Ісусові, – так Ісус і вчинив; не пропустив нічого з того, що звелів Господь Мойсеєві.

²Тоді Бог звелів: Візьми твого сина, свого єдиного, якого ти любиш, Ісаака, і йди в землю Морія та принеси його там у всепалення на одній з гір, яку тобі покажу. ³Вставши рано-вранці, Авраам осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг і свого сина Ісаака. Нарубав дров на всепалення і пішов до місця, на яке йому вказав Бог.