Характер

³Він, будучи сяйвом слави та образом Його сутності, утримуючи все словом Своєї сили, здійснивши [Собою] очищення [наших] гріхів, сів праворуч Величності на висотах.

³¹Тоді каже їм Ісус: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря – і розсіються вівці отари. ³²А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї. ³³У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся! ³⁴Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся. ³⁵Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні.

⁶⁹Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем! ⁷⁰Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш! ⁷¹Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином! ⁷²І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини! ⁷³Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє! ⁷⁴Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень. ⁷⁵Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

⁹тепер я радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що засмутилися на покаяння. Бо ви по‑Божому засмутилися, щоб ні в чому не зазнати втрати через нас. ¹⁰Адже смуток, що по‑Божому, приносить покаяння на спасіння, – ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть. ¹¹Саме це засмучення по‑Божому, – дивіться, яку старанність у вас викликало, яке виправдання, яке обурення, який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! В усьому ви показали себе чистими у справі.

⁷Якби ви Мене знали, то знали б і Мого Отця. Відтепер знаєте Його і бачили Його! ⁸Каже Йому Пилип: Господи, покажи нам Отця, – і цього нам вистачить. ⁹Говорить йому Ісус: Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Пилипе? Хто Мене бачив, той і Отця бачив. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? … ¹¹Вірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені. Якщо ж ні, то через Мої діла повірте [Мені].

⁴⁵І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене.

¹⁵Він – образ невидимого Бога, первородний усього творіння.

²⁶А знайшовши, привів до Антіохії. Сталося, що вони цілий рік збиралися в Церкві, навчаючи велику громаду. Вперше в Антіохії учнів почали називати християнами.

²⁹Адже кого Він наперед пізнав, тих і визначив наперед, щоби були вони подібні до образу Його Сина, аби бути Йому первістком серед багатьох братів,

²⁶Нарешті сказав Бог: Створімо людину за Нашим образом й за Нашою подобою, та нехай люди панують над рибами морськими, птахами небесними, худобою, і над усією землею, та над усіма плазунами, що повзають по землі.

⁴⁸Тож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний.

⁵Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі.

¹⁹Діти мої, я знову терплю нестерпні муки за вас, доки не відобразиться у вас Христос.

¹Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любові не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним кимвалом. ²І коли маю пророцтво, осягнув усі таємниці й повноту знання, коли маю повноту віри, так що гори переставляю, але любові не маю, – то я ніщо. ³І коли я роздам усе своє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любові не маю, то жодної користі не матиму.

⁵Тому докладіть усі старання, покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті – пізнання, ⁶в пізнанні – стриманість, у стриманості – терпеливість, у терпеливості – побожність, ⁷у побожності – братерство, а в братерстві – любов. ⁸Адже коли це у вас є та примножується, то не залишить вас без діла, ні без плоду для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. ⁹А в кому цього нема, той сліпий, короткозорий; він забув про очищення від своїх попередніх гріхів.

¹⁶Усе Писання богонатхненне й корисне для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в праведності, ¹⁷щоби Божа людина була досконала, на всяке добре діло готова.

²¹оскільки ви чули Його і в Нього навчилися, – адже істина в Ісусі, – ²²то треба, щоб ви відкинули стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих пожадливостях, ²³аби ваш розум оновлювався духом, ²⁴щоб ви зодягнулися в нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини.

²⁶щоб її освятити, очистивши купіллю води в слові, ²⁷щоби поставити її Собі славною Церквою, яка не має ні плями, ні вади, і нічого такого подібного, але щоб вона була свята й непорочна.

³Ви вже чисті через слово, яке Я вам сказав.

²⁹Хіба Моє слово не подібне до вогню, – говорить Господь, – або до молота, що розбиває скелі?

⁴Якщо від срібла відділити жужелицю, то ювелір з нього виготовить посуд, –

²⁰О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір Тому, Хто його створив: Чому Ти зробив мене саме таким? ²¹І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зробити одну посудину на честь, а іншу – на нечесть?

²Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування, ³знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість. ⁴А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

¹⁰А Бог усякої благодаті, Який в Ісусі Христі покликав вас до Своєї вічної слави, нехай тих, хто трохи постраждав, поновить; нехай укріпить, нехай зміцнить, нехай твердо поставить!

¹³Вам випало лише людське випробування. Та вірний Бог не допустить, щоб ви випробовувалися понад міру, але при випробуванні дасть і вихід, аби ви могли його витримати.

²⁸Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його постановою, все сприяє до добра. ²⁹Адже кого Він наперед пізнав, тих і визначив наперед, щоби були вони подібні до образу Його Сина, аби бути Йому первістком серед багатьох братів,

⁹Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він вірний і праведний, щоб простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності.

¹Людина, яка, не зважаючи на докори, стає запеклішою, раптово зламається, і вже не отримає зцілення.

¹⁸Ми ж усі з відкритим обличчям, мов у дзеркалі, оглядаємо Господню славу і перетворюємося в той самий образ від слави в славу, як від Господнього Духа.

⁹Ти полюбив праведність і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Твій Бог олією радості – більше, ніж друзів Твоїх.

²⁷І створив Бог людину за Своїм образом, – за Божим образом створив її; Він створив їх чоловіком і жінкою.

⁹То що ж? Чи маємо ми перевагу? Зовсім ні! Ми вже раніше довели, що як юдеї, так і греки, – всі під гріхом, ¹⁰як написано: Немає ні одного праведного, ¹¹немає того, хто розуміє; немає того, хто шукає Бога. ¹²Всі збилися з дороги, зробилися непридатними; немає такого, хто б робив добро, немає ні одного! ¹³Їхня гортань – то гріб відкритий; своїми язиками кажуть неправду; отрута зміїна на їхніх губах. ¹⁴Їхні уста повні прокляття та гіркоти; ¹⁵їхні ноги швидкі, щоби проливати кров; ¹⁶на їхніх дорогах – руїни й нещастя, ¹⁷а шлях миру їм не відомий. ¹⁸Немає Божого страху перед їхніми очима!

¹⁷Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, – ось постало [все] нове!

⁶Тоді Господь пройшов перед його обличчям, і проголосив: Господь! Господь Бог співчутливий і милосердний, не скорий на гнів, багатомилостивий і правдивий, ⁷Який дотримується милосердя до тисяч поколінь, прощає беззаконня, злочини і гріхи, проте винного Він ніколи не визнає невинним. Він карає через беззаконня батьків у дітях і дітях їхніх дітей до третього й четвертого поколінь.

⁴Або, нехтуючи багатством Його доброти, лагідності й довготерпіння, не знаєш, що доброта Божа веде тебе до покаяння?

²³Але Господь сказав йому: Мир тобі! Не бійся, – ти не помреш! ²⁴І збудував там Гедеон жертовник Господу, й назвав його: Господь – це мир! Він ще й досі є в Авієзеровій Офрі.

⁹Господь, твій Бог, щедро обдарує тебе добром у кожному ділі твоїх рук, у твоїх нащадках, у приплоді твоєї худоби та в плодах твоєї землі на добро, тому що Господь буде знову радіти твоїм добробутом, як Він тішився твоїми батьками,

²²Плід же Духа – любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброта, віра, ²³лагідність, стриманість. На таких немає Закону!

²⁴Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганнях, вони всі біжать, але нагороду одержує один? Тож біжіть, щоб і ви її здобули! ²⁵Кожний, хто змагається, стримується від усього. Вони, – щоб одержати тлінний вінець, ми, – щоб нетлінний.

¹²Все мені можна, та не все на користь. Усе мені можна, та ніщо не повинно заволодіти мною.

²Адже всі ми багато грішимо. Коли ж хто не грішить словом, – то досконалий чоловік, здатний приборкати й усе тіло.

¹³Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого. ¹⁴Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює. ¹⁵Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

¹Маріам і Аарон дорікали Мойсею за жінку-кушитянку, яку він узяв. Адже він узяв собі за дружину кушитянку. ²Вони говорили: Хіба ж тільки з Мойсеєм розмовляв Господь? Хіба й з нами не говорив також? І Господь це почув. ³Мойсей був дуже лагідною людиною – найлагіднішою за всіх людей, які є на землі. ⁴Не гаючись Господь звелів Мойсеєві, Ааронові й Маріам: Вийдіть утрьох до Намету Свідчення. І вони втрьох вийшли.

³Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе. ⁴Нехай кожний дбає не про себе, а про інших. ⁵Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі. ⁶Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, ⁷але понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини і з вигляду був як людина; ⁸Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, й до смерті хресної.

⁵Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.

²³коли Його лихословили, Він не лихословив; страждаючи, не погрожував, а передавав Тому, Хто судить справедливо.

⁵Нехай ваша лагідність стане відомою всім людям. Господь близько!

⁷Блаженні милосердні, бо вони помилувані будуть.

³⁵Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли; ³⁶не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене! ³⁷Тоді озвуться до Нього праведники, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли? ³⁸Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? ³⁹Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе? ⁴⁰Цар у відповідь скаже їм: Запевняю вас: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені.

¹³Тому що суд без милосердя на того, хто не чинив милосердя. Милосердя ставиться вище суду.

¹⁵Коли брат або сестра будуть голі й позбавлені щоденної їжі, ¹⁶а хтось із вас їм скаже: Ідіть з миром, грійтеся та їжте, але не дасть їм потрібного для тіла, яка з цього користь?

⁹не відплачуйте злом за зло або лайкою за лайку, а навпаки, благословляйте, [знаючи], що ви були покликані на те, аби успадкувати благословення.

¹⁹Не мстіть за себе, любі, але дайте місце гніву Божому, як написано: В Моїй владі є помста, і Я віддам, – каже Господь. ²⁰Але якщо твій ворог голодний, – нагодуй його; якщо спраглий, – дай йому пити; роблячи це, ти нагортаєш йому на голову палаюче вугілля. ²¹Не будь переможений злом, але перемагай зло добром.

²⁴Адже Господній раб не повинен сваритися, але має бути до всіх привітний, здатний навчати, терпеливий,

¹⁰Адже Бог не є несправедливий, щоби забути ваше діло і [працю] любові, яку ви виявили Його Імені, послуживши і продовжуючи служити святим. ¹¹Тож бажаємо, щоб кожний з вас аж до кінця виявляв ту саму дбайливість для повної певності надії, ¹²аби ви не розлінилися, а наслідували тих, які вірою і терпінням успадковують обітниці. ¹³Коли Бог давав обітницю Авраамові, не маючи ким більшим поклястися, поклявся Собою, ¹⁴кажучи: Я поблагословлю тебе вельми і дуже розмножу! ¹⁵Тож, будучи довготерпеливим, він одержав обітницю.

⁹Не бариться Господь з обітницею, хоч це деякі вважають за зволікання, але є довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття.

³І не лише нею, а й хвалимося, коли страждаємо, знаючи, що страждання виробляє терпеливість, ⁴а терпеливість – досвід, а досвід – надію. ⁵Надія ж не засоромлює, адже Божа любов влилася в наші серця через даного нам Святого Духа.

⁴але в усьому виявляємо себе як слуги Бога: у великому терпінні, в стражданнях, у нещастях, у пригніченнях, ⁵у ранах, у в’язницях, у заворушеннях, у труднощах, у недосипаннях, у постах,

¹⁸Якщо це залежить від вас, – живіть з усіма людьми в мирі.

¹⁵Нехай перебуває у ваших серцях мир Христа, до якого ви були покликані в одному тілі, й будьте вдячні.

¹⁷Адже Царство Боже – не їжа й не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі.

³¹Тож ревно дбайте про більші дари, а далі я вам показую ще кращий шлях.

⁴Любов довго терпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться, ⁵не поводиться непристойно, не шукає свого власного, не спалахує гнівом, не задумує лихого, ⁶не радіє з несправедливості, а радіє з істини; ⁷все переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить. ⁸Любов ніколи не минає. Хоч існують пророцтва, та припиняться; хоч є мови, та замовкнуть; хоч є знання, та зникне.

⁶Адже благочестя із задоволенням – велике надбання.

¹⁶Тому що де заздрість та чвари, там безладдя і всяке лихе діло.

¹²Хай ніхто не зневажає твого молодого віку, але будь прикладом для вірних – словом, життям, любов’ю, вірою та чистотою.

⁷У всьому самого себе подавай як приклад добрих діл: у постійному навчанні, статечності, [чистоті],

¹⁶Тож благаю я вас: наслідуйте мене, [як і я – Христа].

¹Вірне слово: якщо хто бажає єпископства, той бажає доброї справи. ²Але єпископ має бути бездоганний, чоловік однієї дружини, тверезий, розважливий, чесний, гостинний, здатний навчати, ³не п’яниця, не задерикуватий, але лагідний, не сварливий, не грошолюбний, ⁴який добре управляє своїм домом, дітей тримає в послусі, з усякою повагою. ⁵Адже коли хто не вміє управляти власним домом, тоді як він зможе дбати про Божу Церкву? ⁶Щоб не був новонавернений, аби не запишався та не підпав під той же осуд, що й диявол. ⁷Треба, щоб він мав добре свідчення від сторонніх осіб, аби не потрапив у зневагу і в пастку диявола.

⁶коли хто бездоганний, є чоловіком однієї дружини, має віруючих дітей, не звинувачених у розпусті чи в неслухняності. ⁷Бо треба, щоб єпископ – як Божий управитель – був бездоганний, не гордий, не гнівливий, не п’яниця, не задерикуватий, не користолюбець, ⁸але гостинний, який любить добро, мудрий, справедливий, побожний, стриманий, ⁹який дотримується вірних принципів згідно з вченням, аби був здатний потішати здоровим навчанням і переконувати противників.