Дисципліна

¹⁸Без об’явлення згори народ неприборканий, а коли дотримується Закону, то він блаженний.

¹Хто любить повчання, той любить і знання, а хто ненавидить напоумляння, той залишиться неуком.

¹³Міцно тримайся повчання й не занедбуй, – бережи його, тому що воно – твоє життя.

²³Адже Заповідь – це світильник, і повчання – світло; дорога життя – це картання і повчання,

¹Мудрий син любить батькову науку, а глузливий не прислухається до повчання.

⁵Немудрий глузує з науки свого батька, але хто зважає на повчання, той розумний.

²⁰Сину мій, дотримуйся настанов свого батька і не відхиляйся від повчань своєї матері. ²¹Назавжди закріпи їх у своєму серці, – обв’яжи ними свою шию. ²²Коли ти йтимеш, – вони супроводжуватимуть тебе, коли ляжеш спати, – вони стерегтимуть тебе, а коли прокинешся, вони розмовлятимуть з тобою.

³²Хто повчання відкидає, той не дбає про власну душу. Хто ж застереження приймає, той набирається розуму.

¹⁷Адже ти ненавидиш повчання і Мої слова відкидаєш геть. … ²¹Ти таке робив, а Я мовчав, – і ти подумав, що Я такий самий, як ти. Я ж докорю тобі й виставлю все перед твої очі.

¹Брати, якщо і впаде людина в якийсь переступ, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідності, кожний пильнуючи за собою, щоб і самому не потрапити в спокусу.

¹⁴щоб ми не були більше малими дітьми, які хитаються і захоплюються всяким вітром вчення, людською підступністю, лукавством, що вводить в оману,

¹Савло, ще дихаючи погрозою і вбивством на Господніх учнів, підійшов до первосвященика ²й випросив у нього листів у Дамаск – до синагог, аби привести зв’язаними в Єрусалим тих, кого знайде з того напряму вчення, – чоловіків і жінок. ³Коли ж він ішов і наближався вже до Дамаска, раптом його осяяло світло з неба. ⁴Він упав на землю і почув голос, який говорив йому: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? ⁵А він запитав: Хто ти, Господи? Він же відповів: Я – Ісус, Якого ти переслідуєш. [Важко тобі бити ногою колючку]! ⁶Тож устань, увійди до міста, і скажуть тобі, що тобі потрібно робити!

³³Хто буде звинувачувати Божих обранців? Бог – Той, Хто оправдує!

⁵Коли мене картає праведник у своїй доброті, то його докір для мене – те саме, що добірна олія для моєї голови, тому молитва моя проти злочинності нечестивих.

¹Мудрий син любить батькову науку, а глузливий не прислухається до повчання.

⁵Немудрий глузує з науки свого батька, але хто зважає на повчання, той розумний.

²⁰Прислухайся до поради і приймай докори, аби через них опісля ти став мудрішим.

¹⁵Різка і повчання примножують мудрість, але дитина, залишена напризволяще, осоромить свою матір. … ¹⁷Виховуючи, карай свого сина, і він сприятиме твоєму спокою, – принесе задоволення твоїй душі.

¹⁷Щаслива людина, якій докоряє Бог, тому картання Вседержителя не цурайся! ¹⁸Адже якщо Він завдасть рану, то Він і перев’яже її, і якщо Він вдарить, то Його руки й лікуватимуть.

⁶⁷Поки я ще не був упокорений, я помилявся, тепер же дотримуюсь Твого слова. … ⁷¹Благо мені, що я постраждав, аби таким чином зрозуміти Твої веління! … ⁷⁵Знаю, Господи, що справедливі Твої присуди, і що Ти, упокорив мене, виявивши Свою справедливість.

¹¹Сину мій, Господнім докором не нехтуй, і не зневажай Його застережень. ¹²Бо кого Господь любить, того картає, – як батько свого улюбленого сина.

¹⁶Пильнуй себе і навчання; тримайся цього, бо, роблячи так, і себе спасеш, і тих, хто тебе слухає.

³¹Бо якби ми самих себе судили, то нас би не судили. ³²А як Господь судить, то повчає нас, щоб ми не були осуджені зі світом.

²²Плід же Духа – любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброта, віра, ²³лагідність, стриманість. На таких немає Закону!

¹³Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого. ¹⁴Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює. ¹⁵Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

²І не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням [вашого] розуму, щоб ви пізнавали, що є Божа воля: добре, приємне і досконале.

⁸Наостанку, брати: те, що істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне хвали, – коли яка чеснота або коли яка похвала, – про це роздумуйте.

²⁸А Я кажу вам, що кожний, хто погляне на жінку, щоби пожадати її, той уже вчинив перелюб з нею у своєму серці.

⁸адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.

¹Тож благаю вас, брати: заради Божого милосердя, принесіть ваші тіла як живу, святу, приємну Богові жертву, як ваше служіння розуму.

²⁷Але я виснажливо вправляюся і приборкую своє тіло, щоби, проповідуючи іншим, самому не виявитися недостойним.

¹⁶Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе як раби на послух, рабами того ви і є; кого слухаєте: або гріха – на смерть, або послуху – на праведність?

¹²Тому, брати, ми не боржники тіла, щоби по‑тілесному жити.

¹²Все мені можна, та не все на користь. Усе мені можна, та ніщо не повинно заволодіти мною.

²Адже всі ми багато грішимо. Коли ж хто не грішить словом, – то досконалий чоловік, здатний приборкати й усе тіло.

¹⁸Дехто говорить нерозважливо, – наче рубає мечем, а мова мудрих лікує.

¹³Їхня гортань – то гріб відкритий; своїми язиками кажуть неправду; отрута зміїна на їхніх губах. ¹⁴Їхні уста повні прокляття та гіркоти;

²⁶Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність – примарна.

¹¹Нерозумний увесь свій гнів виявляє, а мудрий стримує його.

¹⁴А тверда їжа – для дорослих, які мають вироблені звичкою почуття розрізняти добро і зло.

²²Вас будуть усі ненавидіти за Моє Ім’я, але хто витерпить до кінця, той спасеться.

⁴Краще не обіцяти взагалі, ніж пообіцяти, – і не виконати.

¹⁰Тривалість нашого життя – сімдесят років; якщо ж вистачить сили, то вісімдесят років; і переважно вони складаються з важкої праці й метушні, оскільки роки швидко минають, і ми відлітаємо …

¹Пам’ятай свого Творця за днів твого молодого віку, поки не настали лихі дні й не наблизились роки, про які ти говоритимеш: Не приносять вони мені задоволення.

⁹Радій, юначе, своїм молодим віком, і нехай твоє серце зазнає приємних почуттів за днів твоєї молодості, – ходи за велінням свого серця і захопленням твоїх очей, але завжди пам’ятай: за все, що робитимеш, тобі доведеться звітуватись на Божому суді.

³⁴Отже, не журіться про завтрашній день, бо завтрашній день і сам про себе поклопочеться; вистачає дневі власних турбот.

²²Надалі, у всі дні землі, сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч – не припиняться!

⁴Доки є день, потрібно, щоб ми робили діла Того, Хто Мене послав; надходить ніч, коли ніхто не зможе робити. ⁵Поки Я є у світі, Я – Світло для світу!

¹⁵Отже, уважно слідкуйте, щоби поводитися не як немудрі, але як мудрі, ¹⁶цінуючи час, бо дні лукаві. ¹⁷Тому не будьте нерозумними, але пізнавайте, в чому полягає Господня воля.

⁴⁵І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене.

⁴⁸Тож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний.

⁵Тому докладіть усі старання, покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті – пізнання, ⁶в пізнанні – стриманість, у стриманості – терпеливість, у терпеливості – побожність, ⁷у побожності – братерство, а в братерстві – любов. ⁸Адже коли це у вас є та примножується, то не залишить вас без діла, ні без плоду для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. ⁹А в кому цього нема, той сліпий, короткозорий; він забув про очищення від своїх попередніх гріхів.

¹⁶Усе Писання богонатхненне й корисне для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в праведності, ¹⁷щоби Божа людина була досконала, на всяке добре діло готова.

²¹оскільки ви чули Його і в Нього навчилися, – адже істина в Ісусі, – ²²то треба, щоб ви відкинули стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих пожадливостях, ²³аби ваш розум оновлювався духом, ²⁴щоб ви зодягнулися в нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини.

²⁶щоб її освятити, очистивши купіллю води в слові, ²⁷щоби поставити її Собі славною Церквою, яка не має ні плями, ні вади, і нічого такого подібного, але щоб вона була свята й непорочна.

³Ви вже чисті через слово, яке Я вам сказав.

²Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування, ³знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість. ⁴А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

¹³Вам випало лише людське випробування. Та вірний Бог не допустить, щоб ви випробовувалися понад міру, але при випробуванні дасть і вихід, аби ви могли його витримати.

¹²Все мені можна, та не все на користь. Усе мені можна, та ніщо не повинно заволодіти мною.

¹³Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого. ¹⁴Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює. ¹⁵Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

¹Маріам і Аарон дорікали Мойсею за жінку-кушитянку, яку він узяв. Адже він узяв собі за дружину кушитянку. ²Вони говорили: Хіба ж тільки з Мойсеєм розмовляв Господь? Хіба й з нами не говорив також? І Господь це почув. ³Мойсей був дуже лагідною людиною – найлагіднішою за всіх людей, які є на землі. ⁴Не гаючись Господь звелів Мойсеєві, Ааронові й Маріам: Вийдіть утрьох до Намету Свідчення. І вони втрьох вийшли.

⁴⁰А тому, хто хоче з тобою судитися і забрати в тебе одяг, віддай йому й плаща. ⁴¹Якщо хто примушуватиме тебе пройти одну верству, йди з ним дві. ⁴²Тому, хто просить у тебе щось, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.

³Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе. ⁴Нехай кожний дбає не про себе, а про інших. ⁵Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі. ⁶Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, ⁷але понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини і з вигляду був як людина; ⁸Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, й до смерті хресної.

²⁸Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас! ²⁹Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам.

⁷Блаженні милосердні, бо вони помилувані будуть.

¹³Тому що суд без милосердя на того, хто не чинив милосердя. Милосердя ставиться вище суду. … ¹⁵Коли брат або сестра будуть голі й позбавлені щоденної їжі, ¹⁶а хтось із вас їм скаже: Ідіть з миром, грійтеся та їжте, але не дасть їм потрібного для тіла, яка з цього користь?

⁹не відплачуйте злом за зло або лайкою за лайку, а навпаки, благословляйте, [знаючи], що ви були покликані на те, аби успадкувати благословення.

¹⁹Не мстіть за себе, любі, але дайте місце гніву Божому, як написано: В Моїй владі є помста, і Я віддам, – каже Господь. ²⁰Але якщо твій ворог голодний, – нагодуй його; якщо спраглий, – дай йому пити; роблячи це, ти нагортаєш йому на голову палаюче вугілля. ²¹Не будь переможений злом, але перемагай зло добром.

²⁴Адже Господній раб не повинен сваритися, але має бути до всіх привітний, здатний навчати, терпеливий,

¹⁰Адже Бог не є несправедливий, щоби забути ваше діло і [працю] любові, яку ви виявили Його Імені, послуживши і продовжуючи служити святим. ¹¹Тож бажаємо, щоб кожний з вас аж до кінця виявляв ту саму дбайливість для повної певності надії, ¹²аби ви не розлінилися, а наслідували тих, які вірою і терпінням успадковують обітниці. ¹³Коли Бог давав обітницю Авраамові, не маючи ким більшим поклястися, поклявся Собою, ¹⁴кажучи: Я поблагословлю тебе вельми і дуже розмножу! ¹⁵Тож, будучи довготерпеливим, він одержав обітницю.

⁹Не бариться Господь з обітницею, хоч це деякі вважають за зволікання, але є довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття.

²Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування, ³знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість. ⁴А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

³І не лише нею, а й хвалимося, коли страждаємо, знаючи, що страждання виробляє терпеливість, ⁴а терпеливість – досвід, а досвід – надію. ⁵Надія ж не засоромлює, адже Божа любов влилася в наші серця через даного нам Святого Духа.

¹⁸Якщо це залежить від вас, – живіть з усіма людьми в мирі.

¹⁵Нехай перебуває у ваших серцях мир Христа, до якого ви були покликані в одному тілі, й будьте вдячні.

¹⁷Адже Царство Боже – не їжа й не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі.

⁴Любов довго терпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться, ⁵не поводиться непристойно, не шукає свого власного, не спалахує гнівом, не задумує лихого, ⁶не радіє з несправедливості, а радіє з істини; ⁷все переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить. ⁸Любов ніколи не минає. Хоч існують пророцтва, та припиняться; хоч є мови, та замовкнуть; хоч є знання, та зникне.

⁶Адже благочестя із задоволенням – велике надбання.

¹⁶Тому що де заздрість та чвари, там безладдя і всяке лихе діло.

¹²Хай ніхто не зневажає твого молодого віку, але будь прикладом для вірних – словом, життям, любов’ю, вірою та чистотою.

⁷У всьому самого себе подавай як приклад добрих діл: у постійному навчанні, статечності, [чистоті],

¹⁶Тож благаю я вас: наслідуйте мене, [як і я – Христа].

¹Вірне слово: якщо хто бажає єпископства, той бажає доброї справи. ²Але єпископ має бути бездоганний, чоловік однієї дружини, тверезий, розважливий, чесний, гостинний, здатний навчати, ³не п’яниця, не задерикуватий, але лагідний, не сварливий, не грошолюбний, ⁴який добре управляє своїм домом, дітей тримає в послусі, з усякою повагою. ⁵Адже коли хто не вміє управляти власним домом, тоді як він зможе дбати про Божу Церкву? ⁶Щоб не був новонавернений, аби не запишався та не підпав під той же осуд, що й диявол. ⁷Треба, щоб він мав добре свідчення від сторонніх осіб, аби не потрапив у зневагу і в пастку диявола.

⁶коли хто бездоганний, є чоловіком однієї дружини, має віруючих дітей, не звинувачених у розпусті чи в неслухняності. ⁷Бо треба, щоб єпископ – як Божий управитель – був бездоганний, не гордий, не гнівливий, не п’яниця, не задерикуватий, не користолюбець, ⁸але гостинний, який любить добро, мудрий, справедливий, побожний, стриманий, ⁹який дотримується вірних принципів згідно з вченням, аби був здатний потішати здоровим навчанням і переконувати противників.

²⁸Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде й не полічить коштів, чи вистачить для завершення, ²⁹щоб, коли покладе основу й не зможе докінчити, всі, які побачать, не почали сміятися з нього, ³⁰кажучи, що цей чоловік почав будувати й не спромігся закінчити.

²³Багатий врожай буває на цілинних полях бідних, але й він може загинути через брак розсудливості.

⁶Ось Ти відміряв мої дні кількома п’ядями руки, і мій вік – як ніщо перед Тобою. Кожна людина, що живе, – як подув вітру. Музична пауза.

¹⁰Дай же тепер мені мудрості та знання, аби я міг достойно виступати перед цим народом, і провадити його. Адже хто зуміє судити (правити) такий великий Твій народ!?

¹¹Легко нажите багатство зменшується, а зібране працею своїх рук – примножується.

²⁶Хіба ти не чув, що віддавна створив усе це Я? Від прадавніх часів замислив те, що потім здійснив. Тому ти й спустошуєш укріплені міста, перетворюючи їх на купи руїн.

¹¹Адже лише Я знаю наміри, які Я маю щодо вас, – говорить Господь, – наміри про ваш спокій, а не про лихо, аби забезпечити вас добробутом у майбутньому й надією.

¹²Навчи нас так рахувати наші дні, аби ми набули мудре серце!

¹⁰Два чоловіки увійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник. ¹¹Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник; ¹²я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. ¹³А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного! ¹⁴Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, – буде понижений, а хто себе понижує, – піднесений буде!