Благодать

⁷усім, хто в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать і мир вам від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа!

⁴Завжди дякую моєму Богові за вас і за благодать Божу, дану вам у Христі Ісусі,

¹⁶Адже з Його повноти ми всі одержували благодать за благодаттю, ¹⁷оскільки Закон був даний через Мойсея, а благодать та істина з’явилися через Ісуса Христа.

⁶Якщо ж за благодаттю, то не за ділами, бо тоді благодать вже не була б благодаттю. [А коли за ділами, то це вже не благодать, бо тоді діло вже не є ділом].

⁹тому що досягаєте мети вашої віри – спасіння душ! ¹⁰Про це спасіння розвідували та допитувалися пророки, які провістили для вас благодать. ¹¹Вони досліджували, на що або на який час у них вказував Дух Христа, наперед провіщаючи Христові страждання і славу, яка настане після цього. ¹²Їм було відкрито, що не для них самих, а й для нас служило те, що нині сповіщено вам через благовісників Духом Святим, посланим з неба, що бажають побачити ангели. ¹³Тому, підперезавши стегна вашого розуму, будучи тверезими, повністю покладіть надію на благодать, що приноситься вам у з’явленні Ісуса Христа.

⁶Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує праведність незалежно від діл:

⁵нас, котрі були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю, – ⁶і воскресив нас разом з Ним, і в Ісусі Христі посадив разом на небесах, ⁷щоб у доброті до нас в Ісусі Христі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство Своєї благодаті. ⁸Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар, ⁹не від діл, щоб ніхто не хвалився. ¹⁰Тому що ми – Його творіння, ми створені в Христі Ісусі для добрих діл, які Бог наперед приготував для нас, щоб ми в них перебували.

⁸Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар,

⁴Ви, які оправдуєтеся Законом, залишилися без Христа, відпали ви від благодаті!

²¹Я не відкидаю Божої благодаті. Бо якщо праведність через Закон, то даремно помер Христос.

³⁴Якщо над глузіями Він сміється, то покірним дає благодать.

⁶Та більшу дає благодать, через те й говорить: Бог гордим противиться, а покірним дає благодать. ⁷Тож підкоріться Богові, протидійте дияволові, й він утече від вас. ⁸Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Очистіть руки, грішники, і очистіть серця, двоєдушні. ⁹Журіться, сумуйте і плачте. Нехай ваш сміх обернеться на плач, а радість – на смуток. ¹⁰Упокоріть себе перед Господом, і Він піднесе вас.

⁴Давайте, – говорили вони, – збудуємо собі місто й вежу, вершина якої сягала б небес, і створимо собі ім’я, перш ніж розпорошимося по всій поверхні землі. ⁵І зійшов Господь подивитись на місто й вежу, яку будували людські сини. ⁶Тоді Господь сказав: Ось народ один і одна в усіх мова, а це лише початок їх роботи. І тепер усе, що лише запланують зробити, буде їм під силу. ⁷Отже, зійдемо і змішаймо їхню мову, щоб одна людина не могла розуміти свого ближнього. ⁸І розсіяв їх звідти Господь по всій землі, – й вони перестали будувати те місто. ⁹Тому-то й названо його Вавилоном, оскільки там змішав Господь мову людей усієї землі. Звідти розсіяв їх Господь по всій землі.

²⁹Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам.

⁵Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі. ⁶Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, ⁷але понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини і з вигляду був як людина; ⁸Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, й до смерті хресної.

⁵Також і ви, молодші, коріться старшим; та й усі виявляйте покору один до одного, адже Бог гордим противиться, а покірним дає благодать. ⁶Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас підняв свого часу. ⁷Покладіть на Нього всі ваші турботи, бо Він дбає про вас. ⁸Будьте тверезі, пильнуйте. Ваш ворог – диявол – ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути.

²⁰Якщо хто скаже: Я люблю Бога! – але ненавидить свого брата, той неправдомовець. Адже хто не любить свого брата, якого бачить, то як може він любити Бога, Якого не бачить? ²¹І ми маємо від Нього цю заповідь, щоб той, хто любить Бога, любив і свого брата.

¹²Отже, зодягніться, як обрані Богом, святі й улюблені, у щире милосердя, доброту, покірність, лагідність, довготерпіння, ¹³вибачаючи і прощаючи одне одному, коли хто проти кого має якусь скаргу. Як Христос простив вам, так само й ви робіть.

³Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе.

³Кажу кожному з вас через дану мені благодать: не думати про себе більше, ніж належить думати, а думати скромно, згідно з мірою віри, якою Бог кожного наділив.

⁴Нагородою за покірність і пошану до Господа є багатство, слава і життя.

³Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне.

¹⁵Адже так говорить Всевишній, Величний, вічно Живий, Святий на ім’я: Я живу на Високому і святому місці, а також зі смиренними і скрушними духом, щоб оживляти дух смиренних і давати життя упокореним серцем!

²Адже усе це створила Моя рука, і воно все належить Мені! – говорить Господь. Але ось на кого Я зверну увагу: на лагідного і скрушеного духом, – на того, хто тремтить перед Моїм Словом.

⁶для прославлення величі Своєї благодаті, якою Він обдарував нас в улюбленому Сині. ⁷В Ньому маємо викуплення Його кров’ю, прощення переступів, згідно з багатством Його благодаті,

¹³Тому що суд без милосердя на того, хто не чинив милосердя. Милосердя ставиться вище суду.

¹¹Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісуса.

¹¹Бо для всіх людей з’явилася спасаюча Божа благодать;

⁷щоб, оправдавшись Його благодаттю, ми надією стали спадкоємцями вічного життя.

¹⁶Тому визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного, щоби зцілитися, бо має велику силу ревна молитва праведного.

²⁴але оправдуються даром, Його благодаттю, через викуплення, що в Ісусі Христі.

¹⁹А мій Бог, згідно зі Своїм багатством, нехай задовольнить усяку вашу потребу – у славі, в Ісусі Христі.

¹⁵Коли ж Бог, Який вибрав мене з утроби моєї матері й покликав Своєю благодаттю, уподобав

⁹Який спас нас і покликав святим покликанням, – не за наші діла, але згідно зі Своєю постановою і благодаттю, яка дана нам в Ісусі Христі ще перед вічними часами;

¹⁶Сам же Господь наш, Ісус Христос, і Бог, наш Отець, Який полюбив нас і в благодаті дав вічну втіху та добру надію,

²⁰Закон увійшов, щоб намножився переступ. А де намножився гріх, там безмірно виявилася благодать. ²¹Щоб так, як гріх запанував через смерть, аби так само й благодать запанувала через праведність для вічного життя через Ісуса Христа, Господа нашого.

¹¹Бо для всіх людей з’явилася спасаюча Божа благодать; ¹²вона навчає нас, щоб відреклися безбожності й світських пожадань, жили чесно, праведно і побожно в теперішньому віці, ¹³очікуючи блаженної надії і появи слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, ¹⁴Який віддав Себе за нас, щоб викупити нас від усякого беззаконня, очистити Собі особливий народ, ревний до добрих діл.

³³Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на них усіх.

²³Він, прийшовши і побачивши Божу благодать, зрадів і заохочував усіх рішучістю серця триматися Господа,

⁷Навпаки, побачивши, що мені довірено Євангелію між язичниками, як і Петрові між обрізаними, – ⁸адже Той, Хто допоміг Петрові бути апостолом між обрізаними, допоміг і мені між язичниками, – ⁹та визнавши дану мені благодать, Яків, Кифа та Іван, котрі вважаються стовпами, подали мені й Варнаві, як співучасникам, руки, щоб ми йшли до язичників, а вони – до обрізаних,

⁶Маємо різноманітні дари, згідно з даною нам благодаттю: якщо пророцтво, – то в міру віри; ⁷якщо служіння, – перебувай у служінні; якщо учитель, – у навчанні; ⁸коли хто потішає, – потішай, хто подає, – давай у простоті, хто керує, – керуй з ревністю, хто виявляє милосердя, – нехай робить це з привітністю.

¹⁰Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною.

⁹та Він сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті, адже [Моя] сила виявляється в немочі! Тому краще радо буду хвалитися своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христа.

⁷А кожному з нас дана благодать згідно з даром Христа.

¹⁶Тому приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги.

¹⁶І ми пізнали й повірили в любов, яку Бог має в нас. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, а Бог перебуває в ньому. ¹⁷Таким чином, любов стала в нас досконалою, щоб ми мали сміливість у день суду, бо як Він, так і ми є в цьому світі. У любові немає страху, ¹⁸але досконала любов проганяє страх, оскільки страх несе страждання; хто ж боїться, той недосконалий у любові.

²⁰бо коли звинувачує наше серце, то Бог більший від нашого серця і знає все. ²¹Улюблені, коли наше серце не звинувачує [нас], то маємо сміливість перед Богом, ²²і чого тільки попросимо, одержимо від Нього, оскільки зберігаємо Його заповіді й робимо те, що Йому до вподоби.

¹⁴І це та відвага, яку маємо до Нього, що коли чогось попросимо згідно з Його волею, Він вислуховує нас!

³Нехай буде з вами благодать, милість, мир від Бога Отця і [Господа] Ісуса Христа, Сина Отця, – в істині та в любові!

¹⁷Тож ви, любі, заздалегідь знаючи про це, стережіться, щоб не були ви зведені оманою безбожних і не відступили від своєї непохитності, ¹⁸але зростайте в благодаті й пізнанні нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і нині, й у день вічний! Амінь.

¹⁰служіть один одному – кожний тим даром, якого одержав, наче добрі управителі різноманітної Божої благодаті.

¹Ми, як співпрацівники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не приймали надаремно.

²⁶З праведним Ти поводишся праведно, і з людиною чесною ти дієш по-чесному, ²⁷з чистим Ти завжди чистий, а лукавому віддаєш за його лукавством.

¹⁰Усі вони скажуть тобі: І ти ослаб, як і ми, – зрівнявся з нами! ¹¹Тож твоя пиха і звуки твоїх арф провалились до шеолу. Постіль під тобою – черв’яки, а твоє накриття – хробацтво. ¹²Як же ти впав з неба, досвітня зоре, сину зірниці, – розбився об землю, погромнику усіх народів. ¹³Але ж ти говорив у своєму серці: Підіймуся на небо, вище Божих зірок поставлю свій престол, сяду на Горі Зборів, – на далекій північній горі; ¹⁴підіймуся понад високі хмари, уподібнюсь Всевишньому! ¹⁵Але ти скинутий у шеол, – у земні глибини безодні.

¹⁰Два чоловіки увійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник. ¹¹Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник;

¹А щодо ідольських жертв, розуміємо, що ми всі маємо знання. Проте знання приводить до зарозумілості, а любов збудовує!

⁴хоч я і міг би покладатися на тіло. Коли хто й думає покладатися на тіло, то я тим паче: ⁵обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племені Веніяміна, єврей з євреїв, щодо Закону – фарисей, ⁶щодо ревності – гонитель Церкви, щодо праведності, яка від Закону, – бездоганний. ⁷Але що було для мене надбанням, те я визнав ради Христа за втрату. ⁸І взагалі, все визнаю за втрату, порівняно з величчю пізнання мого Господа Ісуса Христа, задля Якого я все втратив і вважаю за сміття, аби здобути Христа,

¹⁷Багатим нинішнього часу нагадуй, аби не носилися високо й не покладали надії на непевне багатство, але на Бога, Який нам усе дає щедро, для насолоди,

²⁴Але так сталось, що в той час Єзекія смертельно занедужав. Він молився до Господа, Котрий його вислухав і учинив для нього незвичну ознаку. ²⁵Проте Єзекія не віддячив Йому за виявлене до нього добродійство, оскільки його серце загорділо, тому Бог запалав гнівом на нього, на Юдею і на весь Єрусалим. ²⁶Коли ж Єзекія пізніше впокорився й покаявся в своїй гордині, як і всі мешканці Єрусалима, то Господній гнів не впав на них у часи Єзекії.

¹⁵Тоді покличеш до Мене в день скорботи, – Я тебе визволю, і ти Мене прославиш.

¹⁶Ось шість речей, які ненавидить Господь, – навіть сім, що огидні для Його душі: ¹⁷зарозумілий погляд очей; оманливий язик; руки, що проливають невинну кров; ¹⁸серце, що виношує злі плани; ноги, що поспішають на злочин, і

⁵І коли молитеся, не будьте, як ті лицеміри, котрі люблять молитися в синагогах і, стоячи на перехрестях широких вулиць, щоби показатися людям. Запевняю вас: вони одержують свою нагороду. ⁶Ти ж, коли молишся, ввійди до своєї кімнати і, замкнувши свої двері, помолися до свого Отця в тайні, – і твій Отець, Який бачить і таємне, віддасть тобі [явно].

¹⁸Загибелі передує гордість, і падінню – зарозумілість. ¹⁹Краще бути покірним духом зі смиренними, ніж ділити здобич із зарозумілими.

²³Гординя людини принижує її, а людина покірна духом здобуває славу.

²За чванливістю приходить і ганьба, а в покірних – мудрість.

¹⁶Адже все, що у світі, це: пожадливість тіла, пожадливість очей і життєва гордість; це не від Отця, а від світу. ¹⁷Проминає і світ, і його пожадання, а той, хто виконує Божу волю, – залишається вічно.

²⁵Жадібний спричиняє суперечку, а хто покладається на Господа, житиме в достатку.

²⁰Але, коли його серце загордилося і він став зарозумілим та зухвалим, то був скинутий з царського престолу і позбавлений своєї слави.